1 клас 2020 - 2021

Картинки по запросу "першокласники 2020 малюнки"
Що має знати дитина, йдучи в перший клас?


  Шкільні роки - важлива частина життя для більшості дітей. Вона починається із радісного свята, квітів, усмішок і знайомства з новими друзями. 1 вересня першокласники з завмиранням серця йдуть в школу. Але батьки замислюються про навчання набагато раніше. Вони вибирають школу, в яку хочуть віддати свою дитину, збирають рюкзак, купують одяг, уточнюють питання про те, що має знати дитина перед першим класом, і як його заздалегідь підготувати.
     Кожна школа, спираючись на загальні рекомендації системи освіти, сама вирішує, який обсяг знань і навичок вони хочуть дати майбутнім учням. Також вимоги до першокласників у різних навчальних закладів можуть бути різними. У деяких при вступі в школу діти проходять тестування з математики, англійської мови і грамоти. А значить, у дитини повинні бути початкові знання цих предметів. Інші школи не вимагають взагалі ніяких спеціальних знань. Тому з питанням про те, що має знати дитина, йдучи в перший клас, потрібно звернутися до керівництва школи, яку ви обрали.
        У будь-якому випадку, дітям буде корисно обзавестися таким мінімальним багажем навичок:
- вміння рахувати до 10 і назад;
- знати букви, складати слова, читати по складах;
- переказувати і складати по картинці короткий текст;
- правильно називати кольори, фігури, пори року;
- визначати «право» і «ліво».

   Але грамота і математика – це ще не все. Зараз більшість психологів і педагогів сходяться на тому, що для майбутнього першокласника важливо не стільки вміння читати і рахувати, скільки емоційна готовність до школи. А це якраз та сфера, якої часто приділяється менше уваги. 

Психологічна готовність до школи 

    Вміння зосереджуватися на ділі протягом певного часу - важливий навик для першокласника. Для цього дитині потрібно натренуватися концентрувати увагу на одному занятті, справлятися з труднощами, і доводити справу до кінця. Т. к. деякі вправи і справи можуть бути занадто складними для дітей, то від дорослого необхідна своєчасна підтримка. В таких випадках батькам важливо визначити, чи дійсно потрібна допомога або дитина зможе впоратися сам. Підтримка дорослого у важких справах дає дітям можливість довести справу до кінця, відчути впевненість у своїх силах. Це хороший заставу для майбутнього навчання. 
Уміння розуміти правила і виконувати їх. У дошкільний час цей навик виробляється в процесі спільних ігор. Діти часто хочуть займатися по-своєму. Але тут потрібно показати дитині, що, коли граєш не один, важливо дотримуватися правила. Тоді спільні заняття з іншими людьми цікавіше. Дитині до першого класу потрібно знати, що всі навколишні живуть за певним нормам і правилам, навести приклади. 
  Добре, якщо у дитини є мотивація вчитися. Для того щоб цього досягти, потрібно майбутньому першокласнику зрозуміти, навіщо він йде в школу. Батьки можуть допомогти дитині сформулювати відповідь на це питання. 
   Що має знати дитина, йдучи в перший клас?
   Потрібно, щоб він був позитивним і привабливим для дитини. 
Також важливо, щоб у першокласника був розвинений пізнавальний інтерес. Маленькі діти в більшості своїй люблять вивчати нове. Тому завдання батьків підтримувати це прагнення пізнавати нове. Для цього психологи радять частіше знаходити час, щоб відповідати на численні «чому» та «чому», грати в пізнавальні ігри, читати вголос. 
Займаючись підготовкою дітей до школи, батькам треба мати на увазі, що дитина повинна знати також своє прізвище, ім'я, адреса, домашній телефон, дату народження і свій вік.


Початок навчання дитини у 1-му класі - це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра - стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

7 основних правил батьківської поведінки в організації навчання
1.Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв'язанню проблеми. Але не подавайте саме розв'язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв'язання.
3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.
4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев'ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).
5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.
6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі
1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Що потрібно майбутньому першокласнику
1. Ручка, простий олівець, лінійка.
2. Спортивна форма.
3. Спортивне взуття.
4. Змінне взуття.
5. Альбом і фарби (гуаш або медові).
6. Пензлики для малювання (2шт).
7. Кольорові олівці та фломастери.
8. Кольоровий папір, кольоровий картон.
9. Ножиці із закругленими кінчиками.
10. Клей ПВА.
11. Пластилін, дощечка із стеками.
12. Папка для праці (за бажанням).
13. Конструктор будь-який.
14. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).
15. Обгортки для підручників та зошитів.
16. Папка для зошитів.
17. Пенал (2 ручки, простий олівець, лінійка, гумка)

Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
• фізіологічна готовність;
• інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
• емоційно-вольова готовність;
• соціальна готовність;
• мотиваційна готовність.
Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо - навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло). Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з'вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам'ять. Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.
Наступний компонент - соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім'ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль - роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу - там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».
Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини.

Поради для правильного режиму дня
1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.
2.  Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2- 3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків - з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
3.  Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».
4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з'ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).
Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу - допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам'ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м'який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.
Щоб розвинути дрібні м'язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники - тільки обов'язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам'яті (щоб розвивалась пам'ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам'яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

 

Як прищепити дитині любов до читання

1. Читайте самі. Дитина повинна бачити батьків, які читають. Особистий приклад є завжди кращим, ніж умовляння, вимоги, покарання.
2. Читання завжди повинно бути для дитини задоволенням. Зацікавлюйте читанням. Не використовуйте читання як покарання.
3. Читання для дитини має стати ритуалом. Читайте щоденно, в один і той же час. Цим ви сформуєте звичку читати.
4. Пам'ятайте, що дитина стає справжнім читачем поступово: спочатку вона слухає читання дорослого, потім читає разом із дорослим по черзі і лише потім читає сама. Не квапте дитину читати самостійно, читайте їй, читайте разом із нею.
5. Книжки для читання намагайтеся придбати разом із дитиною. Надайте їй можливість обирати книжку для читання самостійно,
6. Ставтеся уважно до того, що читає дитина. Пропонуйте їй тільки цікаву літературу. Якщо дитина не хоче читати книжки, запропонуйте їй спочатку дитячі журнали, комікси. Краще читати хоча б щось, ніж нічого.
7. Якщо у дитини спостерігається стійке небажання читати самостійно або під час читання вголос вона припускається багатьох помилок, слід звернутися до спеціалістів: психолога, вчителя, логопеда. Вони допоможуть визначити причину, порадять як виправити становище.
8. У школяра може бути різний спосіб читання: він може читати по складах; цілими словами і по складах (якщо зустрілося довге незнайоме слово); цілими словами, групами слів.
9. Пам'ятайте: головне не швидкість читання, а розуміння прочитаного. Однак учені встановили, що:
• Якщо дитина читає зі швидкістю 40 слів за хвилину, то вона розуміє текст лише на фактичному рівні і може відповісти на запитання «Що? Де? Коли відбулося?».

Комментариев нет:

Отправка комментария